Село Балівка Новосанжарського району Полтавської області розташоване серед вельми красивої природи. Річка Ворскла і ставки, луки, які заливаються навесні водою. Риби тут завжди було повно. Хати ще донедавна стояли під очеретом та були зовсім немаленькі. На покуті були ікони в рушниках. Чи не в кожній родині жіноцтво вправно вишивало, тому кімнати були прикрашені вишивкою, як…
Докладно...
Ігор Рачок живе усамітнено, до нього приходе небагато відвідувачів. Та й не кожному з них він розкаже те, що знає. А знає він багато цікавого. Адже мешкає в своєму рідному хуторі Лакизин дев’ятий десяток років. Послухайте Ігоря Каповича, адже те що він говорить, має особливий народний колорит і життєвий досвід. Лакизин хутір, с. Лавіркове, Талалаївський…
Докладно...
В селі колись пекли хліб та здобу, котре не псувалося та не черствіло по два-три тижні. Адже пекли правильно, в печі, за перевіреною віками рецептурою. Але цікаво, що для якісного випалу на Приазов’ї не використовували дрова. І не тому, що їх не вистачало. Господині вважали, що дрова для хліба не найкраще паливо. Діти в селі…
Докладно...
Кількадесят років тому багато людей з нині вже малолюдних чи неіснуючих хуторів та сіл їздили на роботу й на навчання потягами. Проте, не як зараз, переважно в навушниках з телефоном в руках 🙂 . Щодня в вагонах лунали співи. Їдучі з Харкова до станції Манченки, а хто далі, селяни розважалися, співаючи на весь голос, багато…
Докладно...
Про те, як кілька десятиліть тому на хуторах Яроші, Іващенки святкували Різдво Христове: носили вечерю, колядували ватагами зі звіздою, пахолкували, а після Водохреща — виганяли кутю. Ці хутори остаточно зникли у 90-х роках ХХ ст. Розповідають місцеві мешканці Михайло Григорович Манченко (1937 р.н.) та Євдокія Петрівна Помазан (1949 р.н.). Повну версію інтерв’ю дивіться за посиланням:…
Докладно...