Л. І. Донник. Пам’яті Петра Григоровича Черемського
Це було у 1959 році. Ми їхали разом в одному плацкартному вагоні до Києва на заключний тур огляду художньої самодіяльності серед студентів вузів Харкова. Я була тоді студенткою 3-го курсу Харківського інженерно-будівельного інституту, створювала свої музичні композиції на фортепіано. А молодий Петро Григорович був студентом, по-моєму, політехнічного інституту. У руках він тримав скрипку. Мені здавалося, що він з нею не розлучався, ніби був спаяний з цим чудовим інструментом. З величезним задоволенням грав на ній. Почуття любові його до музики передавалося від автора до автора. Спочатку прозвучав Й.С. Бах, потім починався П.І. Чайковський, як якесь продовження впліталися майстерно полагоджені окремі технічні пасажі, які виконувалися дуже старанно. Я відчувала цей подих музичної чарівності, який йде від серця, образної суті музичної думки. І мимоволі запитала його: “А чого Ви не хочете бути професійним музикантом, бо Ви їдете як самодіяльний виконавець?”(я знала, що вiн студент технічного вузу). “Ні, я фізик за фахом, а з музикою я ніколи не розлучусь”, – сказав він мені. При цьому, як сьогодні, бачу його перед очима. Мені здавалося, що подих його думки відображався суттєво на його обличчі, особливими були його очі. A кучері його волосся вносили певний елемент романтизму, і вся його зовнішність стверджувала себе як людину неординарної особистості..” Чудові це були роки! Мабуть, якихось 17-19 років від дня народження!
Петро Григорович твердо проніс свою думку, втіливши її в житті, Фізика таки стала змістом його життя, а музика постійним супроводом. Глибоко заглиблений в народні звичаї і древні пласти нашої української культури , якось під час випадкової зустрічі на тролейбусній зупинці він в розмові сказав:
“ Християнство потрібно було українському народові задля мети об’єднання в єдину державу“. І на останньому слові його очі спалахнули життєстверджуючою надією на чудову майбутню долю.
Петро Григорович вірно,як капітан великого корабля, орієнтувався у всіх політичних процесах, виявляючи своє суттєве патріотичне начало. Розумно та вміло обходячи всі підводні рифи, він вмів виловлювати кошти під усі заходи фундації імені Гната Хоткевича. Своєчасно порадив мені зайнятися творами для бандури, в яких вміло спрямовувати дитячу музичну думку на чіткі ознаки програмності, щоб вони вдало западали у пам’ять малечі.
Недарма харківські поети відзначали його вагому присутність у всіх без винятку важливих патріотичних справах нашої української громади міста. Особливі в цьому плані пошанування в поемах Олександри Прокіпівни Ковальової.
Такою світлою людиною, твердою у своїх поглядах, залюбленою в мистецтво, вічно молодою душею, глибоко патріотичною залишиться Петро Черемський в нашій пам’яті.
Л. І. Донник (композитор, член Національної спілки композиторів України), 04.07.2008 р
Дивіться ще:
До 10-х роковин відходу у вічність Петра Черемського (1942-2006)
Біографія Петра Григоровича Черемського
Перелік публікацій, наукових праць та видань Петра Григоровича Черемського
Меморіальна дошка, присвячена пам’яті П. Г. Черемського
Птахи і калина. Світлій пам’яті Петра Черемського. Поезія Олександри Ковальової
А. В. Назаренко. До книги пам’яті Петра Черемського
Деякі газетні публікації про Петра Григоровича Черемського