Черемський Петро Григорович. Біографія

Черемський Петро Григорович народився 20 червня 1942 року у м. Харкові.

Мати, Гевлич Марина Павлівна, 1903 року народження, до революції – селянка, після революції – службовець. Батько – Черемський Григорій Ничипорович, 1897 року народження , до революції – селянин, після революції – службовець.

Петро Григорович був четвертою дитиною в сім’ї. Старша сестричка померла немовлям. Брат, Черемський Сергій Григорович, 1926 року народження, закінчив Харківський сільськогосподарський інститут, згодом захистив дисертацію з ерозії грунтів, працював старшим науковим співробітником інституту лісного господарства (м. Курськ). Мав четверо дітей, помер у 1975 році. Сестра – Черемська (Макєєва) Наталія Григоровна, 1928 року народження, закінчила Харківський сільськогосподарський інститут, працювала викладачем біології у середній школі с. Старовєровка, Харківської області. Мала четверо дітей, померла від тяжкої хвороби у 1976 році.

Батько не повернувся з війни, лише знав, що в нього народився син. Петра Григоровича в дитинстві і юності всі знали як Гевлича за прізвищем матері. Лише в 1966 році він взяв прізвище батька. Малий Петро в дитячі роки здебільшого перебував в оточенні дорослих людей. Спочатку це були старенька бабуся Євдокія, мама, сестра Наталка, яку він завжди дуже любив. Потім повернувся з фронту брат Сергій, дуже хворий і довго лікувався. Доводилося тримати городи, живність, щоби вижити. Малому Петрові теж діставалося, коли потрібно було допомагати дорослим, а йому ж так хотілося погратися з однолітками. Петро ріс допитливим, непосидючим хлопчиком. Великий вплив на нього мали двоюрідний брат Кость, що працював лісником у Куп’янську, рідні брат і сестра, що навчались у сільськогосподарському інституті. Всі вони непомітно привили дитині любов до всього живого: тварин, рослин, а він, маючи блискавичну пам’ять, захоплено сприймав усе почуте й побачене. Будучи дорослим, він чудово знав назви і призначення рослин, дерев, розбирався в грибах. До шести років він уже міг вільно читати і писати, умів слухати музику. Тому порадили віддати його в школу. В 1948 році він пішов у перший клас. Вчився дуже гарно, мав похвальні грамоти. Трохи пізніше вступив до музичної школи № 4 ім. Леонтовича, яку закінчив на відмінно одночасно із середньою школою в 1958 році. Симпатичний, завжди з привітною гарною посмішкою, різнобічно розвинутий, начитаний, він мав багато друзів, товаришів. Життя в сім’ї було сутужним, оскільки мати пішла на пенсію, бабуся хворіла. З 1958 року працював столяром на Харківському електроапаратному заводі і одночасно вступив на вечірнє відділення Харківського музичного училища з класу скрипки, яке закінчив 1961 року на відмінно.

У 1959 році Петро Григорович вступив на інженерно-фізичний факультет ХПІ ім. В. І.Леніна зі спеціальності фізика металів. Перші рік і чотири місяці навчався в інституті без відриву від виробництва, працюючи контролером у термічному цеху заводу ім. Малишева. Після закінчення другого курсу він вимушений був взяти академічну відпустку на рік за станом здоров’я. Під час навчання в інституті брав активну участь у художній самодіяльності. Його часто можна було бачити зі скрипкою в руках. У 1966 році закінчив інститут і був направлений інженером-фізиком на роботу в ХПІ на кафедру металофізики, де вже встиг зарекомендувати себе під час навчання як здібний та перспективний спеціаліст. Так почався його трудовий шлях, наповнений по вінця і радощами перемог, і невдачами, – шлях, який він пройшов до кінця, не звертаючи, залишаючись патріотом інституту, кафедри, своєї улюбленої справи. Під час навчання в інституті в 1965 році він одружився на Махатіловій Валентині Іванівні, ровесниці й однокурсниці з паралельної групи (спеціальність – динаміка і міцність машин), з якою вони товаришували з початку навчання в інституті. По закінченню інституту вона працювала спочатку на Турбінному заводі інженером, потім в УкрНДІхіммаші. В 1967 році Петро Григорович за комсомольською путівкою зі студентським будівельним загоном їде до НДР. Згодом, в 1970 році, за комсомольською путівкою, як командир будівельного студентського загону, він працює в Тюменській області на монтажних роботах ліній високовольтних передач. Зароблені кошти стали часткою першого внеску в майбутню кооперативну квартиру. На той час у Петра Григоровича уже було двоє дітей. Жити було скрутно, але труднощі ніколи не лякали, бо була молодість, були сили, були перспективи, була улюблена робота, була музика. Життя в маленькій кімнатці маминого будинку з багатьма незручностями не здавалося обтяжливим. В 1969 році Петро Григорович вступив в аспірантуру з денною формою освіти по спеціальності «Фізика твердого тіла» при ХПІ ім. В. І Леніна. Закінчив аспірантуру в 1972 році, захистив дисертацію у 1973 році. Йому була присуджена наукова ступінь кандидата технічних наук та присвоєно наукове звання старшого наукового співробітника. На той час у нього уже було троє дітей. І ось, нарешті, так уже співпало, що невдовзі після захисту переїхали в новеньку кооперативну трикімнатну квартиру на Салтівці. Вона здавалася хоромами після маленької кімнатки, що в ній прожили вісім років.

У 1976 році Петро Григорович уже був батьком чотирьох синів. Працював старшим науковим співробітником на кафедрі. Став фахівцем у галузі рентгенівського структурного аналізу матеріалів та фізики пористих систем. Уперше запровадив метод малокутового рентгенівського розсіяння для дослідження неоднорідностей електронної густини в конденсованих плівках. Створив надвисоковакуумний малокутовий рентгенівський дифрактометр, що дозволяв провадити «in situ»-зйомки матеріалів безпосередньо в умовах дії багатофакторних зовнішніх чинників: нагріву, теплозмін, газонасичення, навантаження, ВУФ та йонного опромінення, тощо. Основні роботи Петра Григоровича присвячені структурним дослідженням твердих тіл, вивченню стабільності пористої структури, впливу чинників відкритого космічного простору на об’ємно-структурні змінення у конструкційних та функціональних матеріалах, застосовуваних в аерокосмічній техніці. На основі принципів термодинаміки він запропонував діаграмне представлення пористих систем.

Петро Григорович має понад 150 публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях, у тому числі 4 авторські свідоцтва, один патент і 3 монографії зокрема:
1. Палатник Л. С., Черемской П. Г., Фукс М. Я. Поры в пленках. – М.: Энергоиздат, 1982. – 216 с.;
2. Черемской П. Г. Методы исследования пористости твердых тел. – М.:Энергоатомиздат, 1985. – 112 с.
3. Черемской П. Г., Слезов В.В., Бетехтин В.И. Поры в твердом теле. –М.:Энергоатомиздат, 1990. – 376 с.
4. П. Г. Черемской, А. Л. Топтыгин, А. С. Паникарский, А. В. Аринкин, Л. О. Незнакова, В. Ф. Шулым, Е. С. Михайловская. Объемно-структурные и фазовые микронеоднородности электронной плотности в металлических пленках, конденсированных в летных и наземних условиях //Космос: технологии, материаловедение, конструкции. Сб. научных трудов под ред.. акад.. Б.Е.Патона.-Киев: изд. НАН Украины, 2000. – С.348-355;
5. Л. С. Палатник, А. Л. Топтыгин, П. Г. Черемской, Б. А. Савицкий, А. В. Аринкин, В. П. Никитский, Г. В. Жуков, В. Ф. Лапчинский, В. Ф. Шулым Сравнительный анализ структуры пленок чистых металлов, конденсированных в космических и наземних условиях //Там само. – С.312-317.

Вже по смерті Петра Григоровича у квітні 2011 року вийшла за кордоном його остання стаття в співавторстві: Leonid Skatkov and Petr Cheremskoy. Phase State and Thermodynamical Principles in Porous Systems// Journal of Materials Sciense and Engineering, vol. 5, № 4, 2011. – P. 478–487.

Черемський Петро Григорович любив Харків, де він народився, виріс, де пройшли його дитячі, юнацькі роки, все свідоме життя. Він вивчав історичне минуле рідного міста, цікавився сьогоденням, мріяв про майбутнє. Про все це свідчать численні публікації, присвячені краєзнавству, життю та діяльності видатних українських діячів, відродженню традицій провадження Купальських свят та вуличних різдвяних вертепів, в газетах «Ленінські кадри», «Соціалістична Харківщина», «Вечірній Харків», «Ленінська зміна», «Красное знамя», «Панорама», «Слобідський край».

Черемський Петро Григорович був визначним громадським діячем, фундатором багатьох українських організацій, наставником молодіжних середовищ Харківщини. Він був головою Асоціації захисту історичного середовища, співголовою культурологічного товариства “Спадщина”, очільником інститутського відділу Товариства охорони пам’яток історії та культури, активістом Харківського крайового Руху, Конгресу Українських Націоналістів, Всеукраїнської національної музичної спілки, віце-президентом Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича. П. Черемський багато сил віддавав дослідженню і висвітленню історичного минулого рідного міста, культури Слобідщини, життя і діяльності видатних краян. Він відомий також як автор першого дитячого універсальника для родинного і шкільного читання «Щедрик» (Харків: «Просвіта». – 1994. – 264 с); антології дитячих та юнацьких українських народних ігор та розваг «Дзиґа» (Харків: «Друк». – 1999. – 526 с.), підручника «Основні поняття літургики» (Львів: «Місіонер». – 1996. – 159 с.). Ініціативою Петра Черемського підготовлено до друку й видано багато історичної, краєзнавчої і просвітницької літератури, нотних творів і методичних розробок. П. Г. Черемський увійшов в історію і як редактор одного з перших на Слобідщині незалежних видань – часопису «Нова Україна», який відіграв непересічну роль у громадському житті краю початку 1990-х років. Багато зусиль присвятив Петро Черемський справі відродження традиційної культури, народних музичних інструментів, виконавства на них. Особливо багато зробив П. Черемський для традиційного кобзарського мистецтва, відновлення практики епічного виконавства. Він був одним із організаторів Першого і Другого огляду автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах (Харків, 1997, 2001), численних концертів, творчих вечорів, вуличних виступів сучасних кобзарів і лірників. Зусиллями Петра Черемського у кінця 1980-х років у Харкові відроджено традиційне Вертепне дійство, народні гуляння, купальські святкування.

З 1997 року Петро Григорович став ініціатором директором Міжнародного конкурсу виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича, Завдяки його рішучості й наполегливості були проведені три Міжнародних конкурси (1998, 2001, 2004). Четвертий і п’яті конкурси відбувалися, на жаль без його участі, ініціативою та ентузіазмом послідовників.

Петро Черемський був одним із тих, хто повернув із небуття ім’я видатного письменника та музиканта – випускника Харківського Технологічного інституту Гната Мартиновича Хоткевича. Багато праці та зусиль було докладено для створення музею-садиби Гната Хоткевича в селищі Високому, у його рідній оселі. Разом із провідними діячами української культури та мистецтва, зокрема дочкою Гната Хоткевича – Галиною Гнатівною – Петро Григорович ініціював перевидання творів визначного митця:

Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український філософ). – Вид-во «Глас», 1997,-128 с.
1. Дивосвіт Гната Хоткевича. Аспекти творчої спадщини.-Харків,1998. – 159с.
2. Гнат Хоткевич. Життєві аналогії. Кооперативне Рух Видавництво,1999. –232 с.
3. Гнат Хоткевич. Музичні інструменти українського народу. – Харків, 2002. – 268 с.
4. Гнат Хоткевич. Тарасик. – ІВК «Балаклійщина», 2002. – 590 с. (Праця, що досі не публікувалася – книга про дитинство Тараса Григоровича Шевченка. Вона є першою з чотирьох книг про славетного поета).
5. Гнат Хоткевич. Підручник гри на бандурі. – Вид-во «Глас», – Харків, 2004. – 239 с.
6. Г.М. Хоткевич. Бандура та іі можливості. – Вид-во «Глас», Вид-во «Майдан».-Торонто, 2007. – 92 с.

Багато зусиль і часу віддавав Петро Григорович просвітницькій роботі. Завдяки його зусиллям у м. Харкові були встановлені меморіальні дошки видатним діячам вітчизняної науки і техніки, зокрема: В. Л. Кирпичову, Л. Б. Красіну, І. В. Рижкову, Л. С. Палатніку, Г. Хоткевичу, О. Потебні, Л. Мацієвичу, О. Засядьку, О. Г. Івченку, А. Люльці, Ю. Кондратюку, М. Міхновському, діячам “СВУ-СУМ”. Він також був ініціатором встановлення пам’ятних знаків репресованим кобзарям, пам’ятного знаку загиблим Воїнам УПА, першого в Україні Хреста жертвам голодомору 1932-1933 років, пам’ятника козаку Барвінку в селищі Барвінкове, Хреста пам’яті загиблим воїнам УНР в м. Лозова. Багато зусиль приділив Петро Григорович розвитку на Харківщині музейної справи. Крім опіки музею-садиби Гната Хоткевича, П. Черемський турбувався розвитком Харківського літературного музею, був автором проекту музею науки і техніки.

Про творчий шлях Петра Григоровича Черемського писали провідні українські газети, зокрема:
1. Т. Близнюк, «Ленінська зміна»№135 (6162), 11.11.1986;
2. Т. Близнюк, «Ленінська зміна» №2(6341), 05.01.1988;
3. Н. Зубарь «Ленинские кадры» №31 (1731), 15.10.1987;
4. М. Ільїна «Вечірній Харків» №293(6028), 22.12.1988;
5. Н. Столярова «Соціалістична Харківщина» №21(17835), 31.01.1988.
6. Л. Салімонович «Ленінська зміна» , 28.07.90.
7. Н.Бєжина «Панорама» №12 (219) березень 1995.
Л. Салімонович «Україна молода» №11, 11.10.2005.

31.05.2001 р. рішенням Вченої ради інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського Черемському П. Г. було присвоєно звання почесного професора.

9.10.2002 р. рішенням спеціалізованої вченої ради Харківського університету ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України на підставі прилюдного захисту дисертації Черемському Петру Григоровичу присуджено науковий ступінь доктора фізико-математичних наук зі спеціальності «Фізика твердого тіла».

Петро Черемський встиг виховати своїх дітей і вказати їм вірний шлях та мету, до якої потрібно прагнути. Усе його життя було взірцем самопожертви в ім’я високих цілей, до яких він прагнув всім своїм єством і спонукав до цього близьких йому людей, друзів, товаришів. Він встиг побачити і потішитися своїми онуками. Петро Григорович зупинився на вершині свого зльоту, маючи грандіозні плани, глибинні задуми, невичерпані можливості. Зупинився раптово, неочікувано і пішов в інший світ, не завдавши своїм близьким особливих турбот і незручностей. Це трапилося 23 червня 2006 року (20 червня 2006 року йому виповнилось 64 роки). Вірно сказала про нього директор музею Гната Хоткевича: «Такі люди не помирають, вони згоряють як зірки». Він залишив по собі світлу пам’ять людини непересічної, багатогранної, цікавої, освіченої, доброї і чуйної.

 

Дивіться ще:

До 10-х роковин відходу у вічність Петра Черемського (1942-2006)

Перелік публікацій, наукових праць та видань Петра Григоровича Черемського

Меморіальна дошка, присвячена пам’яті П. Г. Черемського

Птахи і калина. Світлій пам’яті Петра Черемського. Поезія Олександри Ковальової

А. В. Назаренко. До книги пам’яті Петра Черемського

Л. І. Донник. Пам’яті Петра Григоровича Черемського

Деякі газетні публікації про Петра Григоровича Черемського

Світлини з Петром Григоровичем Черемським (частина 1)

Світлини з Петром Григоровичем Черемським (частина 2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *