Українська пісня і психо-фізичне здоров'я

ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ НА ПСИХО-ФІЗИЧНИЙ СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

 

О будь же нашим хранителем,

Будь же нашим спасителем, музико!

М.Гоголь

 

дівчина_пісняЦілющий вплив народної музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією чаруючих звуків музики.

Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук способів зміцнення здоров’я людини.

Як відомо, спілкування з народним музичним мистецтвом активізує сферу почуттів люди, залучаючи її до над­бань духовної культури. Саме народна музика, яку вирізняє з усіх видів мистецтв емоційність, процесуальність, відсутність будь-якої наочної конкретності та пред­метного зображення, якнайбільше вимагає від слуха­ча чутливості, фантазії, спостережливості, співпереживання музичному образові, водночас формуючи в ньо­му ці якості. У народній музиці, як у певному вияві людського буття, безпосередньо   і   переконливо втілюються різноманітні чуттєві стани людини. Тому спілкування з нею значно збагачує смислотворні ресурси особис­тості, розширює внутрішні зони свободи, продукує ті структури особистісного буття, що можуть стати опо­рою для внутрішнього втілення творчої активності, відкритості, гармонійності, бути матеріалом, навіть ґрунтом самотворення. Як вияв внутрішнього світу людини, народна музика може поставати своєрідною аурою особистості, аналогом її буття. Вплив народної музики на психіку особистості — глибокий і диференційований, що засвідчує унікальність та неповторність як кожного, хто сприймає, так і виконуваних музичних творів.

Різнобічний вплив народної музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних  методів лікування  хворих  із  порушеннями нервової системи. З середини XX століття в країнах Західної Європи та Америки виникають лабораторії, Інститути, центри музикотерапії (1950 р. — Націо­нальна Асоціація Музикотерапії Америки — Канзас; 1958 р. — товариство музикотерапії Австрії — Зальцбург; 1969 р. — Інститут музикотерапії Франції — Париж; 1970 р. — центр музикотерапії Польщі— Вроцлав та ін.). Доведено, що народна музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, до­помагає хворим звільнитися від душевного диском­форту, конфлікту, тривожності; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто пози­тивно впливати на психічне здоров’я особистості.

Важливо використовувати цілющі впливи народної музики для зміцнення психічного здоров’я людини на ранніх етапах її життя. Адже народна музика здатна допомогти мо­лодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, істо­рію свого народу, виступаючи специфічним генерато­ром ціннісного ставлення до світу. Справжні есте­тичні враження, насолоду від зустрічі з народним музичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слуха­ти, переживати, розмірковувати над почутим. Отож, необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму й душі, збагачувати їхній досвід спілкуванням з музичними творами свого народу.

Взагалі, народна музика впливає на організм людини різнобічно. За даними спостережень науковців музичного центру „МНЦ” та Центру Лазарєва (м. Москва), в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом народної музики покращуються такі психічні процеси як: пам’ять та орієнтація – на 45-50%, увага – 25-30%. Народна музика активізує розумові здібності, зосередженість, а також здатна підвищувати інтелект людини. Крім того, спів народних пісень покращує імунітет людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Це є позитивними факторами для покращення здоров’я, що є неоціненним феноменом буття. Для його осмислення спробуємо розглянути річний календарно-обрядовий цикл, а саме українську пісню, як найважливіший чинник психофізичного здоров’я людини.

Універсальність і життєдайність українського звичаєво-обрядового циклу, велич міфопоетичної моделі світу — найвагоміші матеріальні корені потенціалу ук­раїнства, що йдуть колом, від Коляди до Коляди. За сло­вами відомого фітотерапевта Є.Товстухи, давні наші культові свята й обряди «мають споконвічно-традиційну спорідненість з культурою мислення та етнічною філософією праукраїнців, звичаєвим правом, народною медициною, магією слова, цілющими рослинами, ритуалами, замовляннями». Такі цінності є суттю традицій і полягають у неперехідності, збереженні того, що маємо, у своєрідному повторенні календарно-обрядового циклу, що вміщує досвідрізних поколінь.

Людина живе єдністю тіла й душі між Землею і Кос­мосом і користується всіма благами, якими так щедро наділена природа нашої держави. Вона має виступати в освоєнні життєвого світу як істота моральна, що підтри­мує соціальний лад, який чітко та усталено існував у календарно-обрядовому колі українського народу, і, безперечно, є феноменом загальнокультурним, цивілізованим, вселюдським, його терапевтичнооздоровчий ефект здійснюється через обряд, ритуал, пісню, через культ пам’яті предків, культ минулого й майбутнього. Цікаво, що для відбору кращих рис власного генофонду наші предки зо­бов’язані були пам’ятати свій рід до сьомого покоління.

Ритуали виконувалися з тонким відчуттям такту, з ве­ликою відповідальністю і побожністю, а сама суть набу­вала таємничості та магічності саме через музику, пісню, що обов’язково супроводжували їх. Магічний вплив пісні, молитви, їх властивість переносити нашу увагу в глибоке минуле чи незвідане майбутнє позитивно впливає на пси­хіку людини. Це та муза, де емоційна і семантична інформація досконало поєднані музикою і словом.

Галина Хоткевич, донька відомого музиканта, фольк­лориста і письменника, зазначає, що чуємо ми не лише вухами, а й шкірою, м’язами, мозком, а головне — хребтовим стовпом Вже визначено, який хребець відчуває ту чи іншу ноту. Відомо, що кожна точка відчуття звуку на нашому тілі відповідає точкам китайського лікування — голковколювання. Вібрація звуку в тілі (говір, крик, сміх, стогін, спів), подібно голковколюванню, стимулює енерге­тичні канали. Чи не тому багато людей у важкі для себе хвилини підсвідомо починають співати або молитись? Воно і не дивно, адже молитви, духовний спів, пісні, мантри, звуки музики викликають відповідні вібрації в цент­рах свідомості, очищають їх і сприяють розкриттю. Ще в двадцятих роках нашого століття у відгуках на виступи прославленого хору О.Кошиця голландці писали: «Вони мають засіб співу, який проходить через мозок кісток».

Відомо, що уявлення дитини про навколишню дійсність складається спочатку через звуки, які йдуть від матері, в її лоні. Гармонійне сприйняття дитиною навко­лишнього світу (довкілля) стане позитивним лише тоді, коли батьки підтримуватимуть між собою добрі стосун­ки, а мати частіше співатиме колискових пісень.

Народна педагогіка вчила матір завжди співати пісні, колихаючи дитя. В них навіть є назва — колискові.

Беручи до уваги, що в кожній народній пісні чи ритуалі закладено магічні формули й обереги, потрібно усвідомити, що під час їх виконання відбувається поєднання світу пращурів з теперішнім, йде сильна духовна інформація, виробляються віра та світогляд, що у свою чергу дають людині розуміння правильності буття. А це вже працює на духовне здоров’я людини.

Колисонько, колисонько,

Колиши нам дитиноньку.

А щоб спало, не боліло —

Ні головонька, ні тіло.

З давніх давен для профілактики та лікування люди­ни використовувалися магія звуків, замовляння, лікарські рослини, поклоніння душам предків. Для філо­софської ментальності українців надто прикметним є очищення емоцій мистецтвом (катарсис), бо справжнє захоплення та радість — це вже ознака здоров’я, гармо­нія духовних та фізичних можливостей.

Найбільш вагомі моральні та мистецькі корені потен­ціалу українства, як нації, що приходять до нас з вічності і ведуть до вічності — це чотири стовпи календарно-об­рядового колування: Коляда (Різдво Христове), Великдень (Воскресіння Ісуса Христа), Івана Купала та Покрова. До них приєднуються інші християнські свята — Новий рік, Водохреща, Трійця (Зелені свята), Маковея, Обжинки, Калита тощо.

Колядування, як ритуальний обряд, зберігає в собі мо­гутній інтелект, розуміння космогонічних та земних прагнень українського народу, возвеличує і славить люди­ну, несе в собі поклоніння природі, «загальні гігієнічні прикмети» (за Є.Товстухою). Автор зазначає, що це на­самперед святкове прибирання хат та духовної втечі від суворого ритму буденності, настроювання центральної нервової системи на святочність, поринання особи в сер­панок сугестії — самонавіювання оптимістичного наст­рою, приготування ритуально-лікувальних страв та на­поїв. Колядки прославляють три величні святині: Сонце, Землю та Воду, які є джерелом життя, що стверджує еко­логічний тип свідомості українця (за Є.Товстухою).

Коляда (Різдво Христове) та Щедрий вечір (Новий рік) — свята родинні, наповнені повагою, добрими поба­жаннями щастя та здоров’я. Люди бажали жити в злагоді з живою природою, з бджолами і худобою і ніколи не за­бували їх у своїх колядках та щедрівках, возвеличували батька, матір, дітей, порівнюючи їх з космічними світи­лами — Сонцем, Місяцем, Зорями. Це сили Тріади — містичні єства, що безнастанно впливають на земне жит­тя, здоров’я людини. Як, наприклад, запропонуємо куплет з народної пісні.

Світить їм сонце в одне віконце,

А ясен місяць в друге віконце,

Яснії зорі світять довкола.

Українському народові завжди було властивим пок­лоніння воді — джерелам, чистим криницям, річкам, озе­рам тощо. Засмічувати воду вважалося страшним гріхом Воду, як джерело сили та здоров’я, вшановували на Богоявлення Господнє (Водохреща), замовляли її та освячува­ли. Посвячена вода зберігалася цілий рік, нею кропили житло, поля й лани, відганяли злих духів, лихих людей, хвороби.

Вода — запорука чистоти й здоров’я. Багато україн­ських пісень оспівують її.

На свята Великодня, особливо на Івана Купала, хлопці та дівчата обов’язково купалися в річках, струмках та озе­рах, бо вважалося, що вода очищає тіло й душу. Виміта­лися та вимивалися світлиці, все господарство, розписува­лись писанки. Особливими ритуалами, пов’язаними з великодніми урочистостями, є веснянки — пісні-танки дівчат на пошану та поклоніння Сонцю, очікування ко­хання, веселого літечка. Весняні пісні-хороводи спільно з ритуальними, танці на лоні природи були цілющими для людей, символізували сонце, нескінченність життя, єднан­ня з природою. Наприклад:

Ой весна, весна,

Що ти нам принесла?

Дівкам по віночку,

Хлопцям по києчку.

На житечко росу, на парубків красу,

На пшеницю росу, на дівочок красу.

Усвідомлення своєї безпосередньої причетності до космічних сил, зближення енергетики українського національного егрегора з космічною енергетикою виража­лось через дивні вигуки «гу», «гей», через образи триєди­ної космотворчої сили: наприклад, „Веснянки”

Заспівали по пісеньці

Трьома голосами.

Пішли наші голосочки

Попід небесами. Гу!

Вигукуючи таким чином, ми спілкуємося з духами предків, підсвідомо просимо їх благословення, шукаємо гармонії, закликаємо до взаємодії, замовляємо здоров’я сущих і добру пам’ять про тих, хто назавжди відійшов до Вічності.

У передсвяткові та святкові дні люди намагалися не сваритися, адже урочистість, святковий настрій налашто­вували на добро та радість. Перед Зеленими святами (Трійцею) просили прощення одне в одного, бо духи пращурів не простять ворогування між людьми.

Свято Івана Купала — день літнього сонцевороту, що тепер збігається з християнським святом Івана Хрестителя, ввібрало до свого загадкового дійства елементи космогонічні, пильнування здоров’я та здорового способу життя. Люди вірили, що в цей день відкриваються справжні духовні та лікувальні скарби для тіла і душі, замовляють­ся річки та озера, трави, луги, щоб вони оберігали людей від хвороб і пристріту. Вогонь та вода в такі дні — цілющі та очищаючі. Дівчата збирають лікарські росли­ни, плетуть вінки, запалюють свічки і пускають за водою, загадуючи свою долю на коханого. Приведемо приклад:

Заплету віночок,

Заплету шовковий

На щастя, на долю,

На чорнії брови.

Молодята, взявшись за руки, очищаються, стрибаючи через багаття. Вважалося доброю прикметою, якщо їхні руки при цьому не роз’єднались, а, отже, навіки їх доля поєднає.

Весілля вважається в народі дуже важливою подією на початку родинного життя, адже юно закладає етнос, народ, націю. Щоб наблизити Космос, сонячні світила до цього дійства, в осінній період, коли відбуваються фено­логічні зміни, твориться дивне обрядодійство — весілля Свічки, пошанування Сонячного вогню. На цих святах панували загальні веселощі, гумор, імітувалося справжнє людське весілля, оспівувались краса і здоров’я, сила і ра­дісне відчуття молодого життя. Наприклад:

За городом черешенька,

А в городі дві —

Розвилися білим цвітом обидві,

Розвилися білим цвітом надвоє,

Гарні наші молодята обоє

Замовляннями щасливої долі, доброго подружнього життя наповнювалися ще два грудневі свята — Андрія (Калити) та Катерини. На Андрія печеться калита, яка символізує Сонце, бо воно дає життя на землі, а матінка Земля дарує всім цілющі сонячні плоди У ці свята дівча­та та хлопці ворожили на добру долю, на гарне, вірне, щасливе подружжя в щасті та здоров’ї.

Ой нене, мамцю, горох топчу,

Чорнявого хлопця хочу!

Він чорнявий, я білява,

Я ся йому сподобала.

Кожна людина на землі повинна народжуватись здо­ровою, жити в злагоді та любові в сім’ї, родині, державі, підтримувати та оберігати здоров’я рідних і близьких, ду­мати про прийдешнє, бути готовою передати дітям набуті вікові знання, мудрі закони вічного єднання душі й тіла, вкладені в традиційних святах річного обрядово-календарного циклу. Культура здоров’я неможлива без коренів-зви-чаїв, тонкощів музично-магічних лікувальних дійств, сакралізації, прагнень людини до щастя, добра, материнства, без мудрого езотеричного інтелекту ратая хлібороба.

Як тільки все це забувається, втрачається моральність і духовність — найголовніші чинники здоров’я.

Органічне поєднання традиційної і сучасної форм культури є дуже ефективним засобом збереження та формування нових рис етносу, що допоможуть зберегти здоров’я людини.

Література

  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. – Мюнхен, 1966; Київ, 1991.
  2. Колесниченко Ю., Плачинда С. Неопалима купина. – К., І963.
  3. Крип’якевич І. Історія української культури. – Нью-Йорк, 1990.
  4. Ланчина В. Українська культура. – Нью-Йорк, 1983.
  5. Марченко М. Історія української культури. – К., І961.
  6. „Наука і  культура”, щорічники АН України.
  7. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

ВЗЯТО З САЙТУ:

http://pedagogics.org.ua/vplyv-ukrajinskoji-narodnoji-pisni-na-psyho-fizychnyj-stan-zdorovya-lyudyny/

tweet_trim_url_2:
http://khotkevych.info/fond/?p=512

Один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *