РОБОТА “ГІППОКРАТА” В ЗОНІ АТО ТРИВАЄ

Маленька група наших фахівців (лікар-анестезіолог та операційна медестра) продовжує працювати в одній із лікарень прикордонної смуги зони АТО. Завдяки запровадженому режиму “перемир’я” кількість поранених зараз суттєво зменшилася. Тому основна робота пов’язана з допомогою цивільному населенню. Тут доводиться робити все і навіть без належної підготовки пацієнта (бо на це інколи немає часу). 
Досить часто хворі поступають у запущеному стані й потребують ургентного хірургічного втручання.

Багато хворих (особливо з навколішніх сіл) відмовляються їхати на обстеження та лікування до спеціалізованих медичних установ, які знаходяться переважно в адміністративних центрах. Справа в тому, що транспортне сполучення між населеними пунктами зони АТО і “великою землею” є дуже обмеженим. А це передусім відбивається на вартості проїзду. Наприклад, вартість проїзду із зони АТО до Харкова є такою ж, як вартість квитка з Харкова до Львова. Додайте до цього досить високу вартість лікування і вам перехочеться лікуватися в плановому порядку. Ось і сидять такі хворі до “останнього” – поки не защимиться кила, або виникне кишкова непрохідність, або гангрена “з’їсть” півноги.

Ми дуже раді, що можемо допомагати місцевим хірургам у виконанні досить складних операцій на шлунку, кишківнику, нирках, кінцівках. У харківських лікарнях такі операції зазвичай виконують професори або зав.відділеннями. А тут – звичайні висококваліфіковані хірурги-патріоти, які не втекли від війни, а лишилися виконувати свій професійний і громадянський обов’язок. Вони працюють багато і мовчки, отримуючи за свою жертовну працю мізерні копійки (на жаль, у зоні АТО цивільні лікарі, на відміну від військових, не отримують жодної надбавки). Про їхні проблеми ніхто не знає, а державні органи роблять вигляд, що цих проблем не існує. Якби не волонтери, то їхня робота була б просто нестерпною. Але вони працюють і ми щасливі з того, що можемо їм допомогти. Бо півтора року війни привчили нас не сподіватися на “владу”, а робити все самим.