Пішов з життя знаний громадський діяч, письменник, журналіст Валерій Петрович Дяченко

З сумом повідомляємо, що в ніч на 2 жовтня після нетривалої хвороби пішов з життя знаний громадський діяч, письменник, журналіст, український патріот, добра і чуйна людина Валерій Петрович Дяченко. Сумна несподівана звістка боляче вразила українську спільноту Харкова.

Валерій Дяченко народився в м. Борзна Борзнянського району Чернігівської области 16 жовтня 1951 року в сім’ї службовців, за освітою – філолог, викладач української мови та літератури (закінчив ХДУ ім. М. Горького – нині ім. ХНУ ім. В. Каразіна – у 1974 р.). Працював учителем української мови та літератури в середній школі (СШ №123 м. Харкова), був вихователем у робітничому гуртожитку, викладав у ХДУ (катедра історії української літератури, 1975 – 1978), був завідувачем відділу літературно-мистецької критики республіканського журналу «Прапор» у 1976 – 1990 рр. (тепер – «Березіль»; відділ неодноразово оцінювався експертами як один із ліпших і в Україні, і в СССР) , головним редактором видавництва «Інтербук-Україна» (1990 – 1994), учителем української мови та літератури Харківського ліцею №89 (1995 – 1996), проректором із наукової роботи Харківського інституту МАУП (2004 – 2005), керівником гуртка «Літературне краєзнавство» Центру дитячої та юнацької творчости (ЦДЮТ) №1 м. Харкова (1996 – 2012).

За його спiвавторства й редакції вийшла перша в Харковi популярна хрестоматiя української лiтератури для старших класiв у двох томах. Готуються до друку також два його томи лiтературознавчих і літературно-критичних праць, том публіцистики, збірка поезій.

Валерій Дяченко плідно працював із талановитою журналістською молоддю: підготовлені ним учні з року в рік поступали до кращих вишів України, друкувалися у всеукраїнській просвітянській газеті для дітей та дорослих «Журавлик» і газеті “Вічовий дзвін”, письменницькому часописі «Дзвін» (Львів), під його керівництвом група учнів ліцею №89 випустила першу в Харкові учнівську газету «Ліцеїст» на базі обласного тижневика «Панорама» (1996). Чимало вихованців МАНу, підготовлених ним, посідали призові місця так на республіканських конкурсах, як і на місцевих рівнях.

Валерій Дяченко писав літературно-критичні й мистецтвознавчі статті, есеї, публіцистику, поезію, гумор і сатиру, пародії; перекладав, він автор понад 300 текстів у вітчизняній і міжнародній пресі, голова секції літературної критики й публіцистики ХОО НСПУ (з 2006 р.); засновані під його керівництвом художні журнали-альманахи міжнароднього рівня (брали участь письменники з 17 країн світу) «Чумацький Шлях» (укр. мовою) і «Бурсацкий спуск» (рос. мовою) стали лавреатами журналістсько-письменницького конкурсу в рамках Всеукраїнського фестивалю-конкурсу гумору й сатири (Київ, 1992) в чотирьох номінаціях: «Найвеселіші серед негумористичних видань», «За органічну єдність змісту й форми та жанрову своєрідність», «За краще художньо-поліграфічне оформлення», «За кращий сатиричний малюнок». Московський номінатор найпрестижнішої в світі літературної премії — Букерівської (Велика Британія) висував «Бурсацкий спуск» на її здобуття в номінації «Кращий російськомовний журнал країн СНД» (1995) як ліпший серед українських видань. Журнали були презентовані на І Всесвітньому форумі українців (Київ, 1992) головою оргкомітету форуму академіком М. Г. Жулинським як унікальні й були розпродані в 15 країн світу; член комітету Національної премії ім. Т. Шевченка професор А. Г. Погрібний вважав, що журнали заслуговують держпремії. На журнали були десятки позитивних відгуків в авторитетних виданнях США, ФРН, Росії, України, в Ізраїлі; найбільші бібліотеки Росії й України закупили ці журнали для своїх фондів, були замовлення на їхній розпродаж із Польщі й Болгарії. Десятитисячний тираж «ЧШ» і «БС» за пів року розійшовся (переважно в Росії та Україні) повністю.

В. Дяченко – один із засновників і керівників Асоціяції українських письменників, лавреат ХОО НСПУ 2007 р. в номінації «Кращий публіцист року», засновник і головний редактор газет «Просвіта» (1990), «Слобожани» (1991 – 92), «Приват-кур’єр» (1992), «Порубежье» (1993), «Вічовий дзвін» (1994 – 2002), «Глас» (1994 – 1997), «Ліцеїст» (1996), «Глас народу» (2002 – 2004), журналу Харківської обласної спілки пасічників «Бджола. Здоров’я. Апітерапія» (2007) — останнє видання посіло перше місце на конкурсі бджолярських журналів Европи.

Як культуролог публікував статті про скульптуру, графіку, живопис, музику, драматургію, відстоюючи насамперед наші національні пріоритети.

В. Дяченко – активний журналіст і організатор національної преси: він був провідником інтелектуальних радіо- й телешоу, ріжних передач просвітницького характеру; його видання, теле- й радіопередачі неодноразово визнавалися спеціялістами й читачами-слухачами-глядачами кращими в Харкові. Автор публіцистичної книжки “Академік М. І. Дробноход” (2002; наклад 60 000), має понад 300 публіцистичних текстів у вітчизняній та міжнародній пресі. Харківський кореспондент американського Радіо «Свобода» (2000 – 2002), власкор республіканських тижневиків «Українська газета», «Українське слово», «Вечірні вісті» (2000 – 2004), автор публiкацiй на медичнi теми в профiльнiй газетi мiнiстерства охорони здоров’я “Ваше здоров’я”. Колеги-журналісти України зарахували В. Дяченка до 144 майстрів пера зі статусом «Найавторитетніший журналіст України» (згідно з опитуванням міжнароднього фонду «Демократичні ініціятиви», який увів В. Дяченка до числа своїх експертів-політологів 2002 року). Він – член Комісії з журналістської етики (з 2002 р.), учасник з’їзду журналістів-підписантів Етичного кодексу українського журналіста (19. 11. 2006 р.). Один із очільників ХОО НСПУ і ХОО НСЖУ.
Як директор видавництва «Глас» при Асоціяції Г. Сковороди В. П. Дяченко за понад два десятиліття видав переважно на спонсорські кошти понад 100 видань українських і закордонних авторів, і це насамперед високоінтелектуальні й високохудожні тексти, спрямовані на уславлення українського характеру й розвиток художніх смаків наших читачів. Зокрема, це книжки про Т. Шевченка і Г. Сковороду Гната Хоткевича, науково-популярний збірник “Щедрик”, наукові дослідження К. Черемського про кобзарство, збірник пісень композитора Валерія Калиниченка та ин. В. Дяченко також – літературний редактор, спеціяліст літературного запису, коректор. Очолював при ХОО НСПУ вищі літературні й редакторсько-видавничі курси. Як редактор, літредактор і перекладач співпрацював з багатьма видавництвами України.

Валерій Дяченко — засновник і президент Гуманітарно-літературної асоціяції Г. С. Сковороди (ГЛАСу; з 1993 р.), пропагандист і дослідник спадщини видатного філософа, голова найстаршої української громадської організації нашого міста Харківського міського товариства “Спадщина”, співзасновник та член правління журналістської організації “Європейська медійна спілка”. З кінця 1980-х років був незмінним наставником Спілки Української Молоді (СУМ), активним учасником Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича.

Вічная пам’ять і Царство Небесне п. Валерію!