Кобзар з Вільшан Петро Колибаба

Вільшана в XIX cт. була дуже цікава для етнографа. Поруч був Харків і Харківський університет, захоплена романтизмом і народництвом молодь. Місто підпадало під великі зміни, а велика слобода за тридцять кілометрів залишалася в полоні старосвітських традицій.
Однією із найцікавіших постатей, збирачів украЇнського фольклору був студент медичного факультету 50-х рр. XIX ст. Михайло Ніговський. Про нього збереглися дуже скупі відомості і то переважно його участі в формуванні видатного мовознавця Олександра Потебні. А от його колекція дум є доволі відомою, її використовували видатні українські діячі Пантелеймон Куліш, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов.
Кілька дум Ніговський записав як він зазначав в «местечке Вильшане Харьковской губернии, Богодуховского уезда» від кобзаря Петра Колибаби. Найвідомішою і друкованою у всіх навіть шкільних хрестоматіях є дума «Невольники», про тяжку долю бранців у турецькому полоні. Також Ніговський записав у Вільшані від Колибаби один із варіантів думи про «втечу трьох братів із города Азова з турецької неволі» (Обидві думи надрукували Антонович і Драгоманов у відомому збірнику «Исторические песни малорусского народа» (1874)).
Про Петра Колибабу дані теж куценькі. Відомий романтик Амвросій Метлинський, зазначав, що поблизу Харкова 1854 р. у Вільшані є два кобзарі Левко та Петро Колибаби. Коли інтерес до кобзарства зріс велике узагальнене дослідження про кобзарів та лірників зробив теж студент медичного факультету Харківського імператорського університету Є. Кріст. Кріст зазначав, що Колибаба (у Кріста, так як говорять вільшанці, «Кулибаба») був «родоначальником першої школи» кобзарів, найвідомішим із яких був живий в час Кріста Гнат Тихонович Гончаренко.
Про Гната Гончаренка написано чимало завдяки записаним від нього пісням та думам Климентом Квіткою та Лесею Українкою (записи збереглися до сьогодні і їх легко можна відшукати в мережі Інтернет). Дані, що подають про нього енциклопедії суперечливі . Певно, що він народився близько 1840 р. в селі Ріпки біля Вільшани, осліп у три роки і лише трішки навчався у Петра Колибаби. Про свого вчителя Гончаренко зауважив: «учився у старого, котрий вмер літ 25 тому назад, – обгорів у хаті як був пожар і вмер».
Це лише невеликий сюжет із історії збирання фольклору у Вільшані. Але сюжет доволі цікавий як і постаті маловідомих вільшанських бандуристів. Можливо нові студії розширять інформацію про цього вільшанського кобзаря.

На фото: Кобзар Гнат Гончаренко та Олександр Бородай. Фото 1900-х рр. Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 113.

В.Л. Маслiйчук
джерело: http://www.vilshany.info/-stor-ja/v-lshanskii-kobzar-petro-kolibaba.html