ХАРКІВ`ЯНИ ВШАНУВАЛИ ПАМ`ЯТЬ ГАЛИНИ ХОТКЕВИЧ

24 лютого у Харківському літературному музеї відбувся вечір пам’яті відомої культурної і громадської діячки Галини Хоткевич (1929–2010). Все своє життя Галина Гнатівна присвятила справі вшанування пам’яті і продовження справи свого батька – Гната Хоткевича. Саме з ім’ям батька були пов’язані найвідоміші проекти, натхненником і організатором яких була пані Галина. Серед яких- меморіальний музей Гната Хоткевича у селищі Високому Харківської області, Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича, Конкурс юних бандуристів імені Гната Хоткевича, Огляди автентичного кобзарського виконавства, оригінальні видання з батькової творчої спадщини та багато-багато інших цікавих і важливих для українського культурного життя справ.

 

А ще Галина Гнатівна була невтомною мандрівницею, чудовим арт-терапевтом, писанкаркою, цікавим душевною співрозмовницею і порадницею. Мало хто знає, що Галина Хоткевич була активною діячкою волонтерського руху допомоги Україні і всі свої скромні заощадження передавала на підтримку і розвиток українського простору зокрема на Харківщині…

Згадати і вшанувати пам’ять Галини Хоткевич у Харківському літературному музеї зібралися чимало людей. Серед присутніх – відомі літератори, громадські і культурні діячі, музейні працівники, вихованці гуртків, які свого часу заснувала на Харківщині пані Галина. Щиро, тепло і по-домашньому безпосередньо звучали спогади поета Анатолія Перерви, публіциста і журналіста Владислава Проненка, завідуючої кімнати – музею Гната Хоткевича у с. Високому Людмили Луценко, видавця Олександра Савчука, громадських діячів Костя Черемського, Вікторії Склярової, Ігоря Бовцайла та інших. Вечір супроводжувався цікавою слайд-презентацію про життя Галини Хоткевич та її добрі справи. Душевно і щиро сприймалися співогра Костя і Максима Черемський у супроводі старосвітських музичних інструментів – панської бандури й гудка.

Коли вечір пам’яті Галини Хоткевич підійшов до кінця – ніхто не хотів розходитися. Адже стільки спогадів світлих і радісних він пробудив у присутніх, що хотілося безконечно довго перебувати у пробудженому світі хоткевичевих мрій і сподівань. Світі, який нам лишає надію на духовне і соціальне відродження. Світі, який завдяки енергії ентузіастів поступово матеріалізується і стає потребою повноцінного українського життя.