Вшанування пам’яті видатного кобзаря Петра Древченка в Харкові. Замість підсумків (+фотозвіт).
Нещодавно в Харкові відбулися урочисті заходи з ушанування пам’яти видатного українського кобзаря Петра Семеновича Древченка.
Святкувався вже 150-річний ювілей колись знаменитого і авторитетного подвижника української традиційної культури. Людини, яка дала нове життя кобзарській справі, мистецтву, філософії і місії народних співців. Особистості, яка піднялася над корпоративними інересами клану незрячих виконавців українського епосу й бережно передала його найкращі надбання зрячим подвижникам, ентузіастам, аматорам.
Урочистості з нагоди 150-річчя харківського кобзаря Петра Древченка відбувалися на тлі нечуваного наступу харківської влади на прояви українського громадського життя в місті. Незадовго перед вшануванням ювілею кобзаря, харківська міська влада ліквідувала в місті всі інформаційні стенди, якими опікувалися громадські організації, цинічно і демонстративно знищила меморіальну дошку видатному українському філологу Юрію Шевельову, а «невідомі», походження яких пов’язується зі спецзагонами харківських можновладців, спаплюжили Пам’ятний знак на честь Декларації про державний суверинітет України.
Незважаючи на певну депресію, яка охопила громадськість Харкова у зв’язку з антиукраїнськими акціями, вшанування пам’яті кобзаря Петра Древченка відбулися на високому організаційному рівні і за пристойної кількості учасників.
Підтримати харків’ян приїхали представики Кобзарського цеху з різних районів України, серед яких – відомі сучасні виконавці на традиційних кобзарських інструментах Михайло Коваль з Черкащини, Святослав Силенко з Києва та Юрко Фединський – американець, який нині оселився в Україні.
Розпочалися урочистості 2 жовтня 2013 року з молебня за знищених радянським режимом кобзарями, лірниками та стихівничими біля Пам’ятного знаку репресованим співцям в саді Шевченка. Адже відомо, що Петро Древченко став жертвою розправи над співцями напочатку 1930-х років під час т.зв. «Кобзарського з’їзду» у Харкові, коли до тодішньої столиці України на збір звезли й розстріляли десятки незрячих кобзарів і лірників.
Символічно, що проводився молебень у екуменічній єдності священиків двох українських церков – о. Олега Козуба (УАПЦ) та о. Онуфрія Рипецького (УГКЦ). Присутні харків’яни, гості міста пом’янули світлу пам’ять закатованих співців й до підніжжя монумента поклали живі квіти, китиці калини та поставили запалені свічки, Перед присутнім з поминальними виспівами виступили сучасні кобзарі й стихівничі.
Продовжилися пам’ятні заходи у актовій залі Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтв, де відбувся святковий концерт до річниці Петра Древченка. Ведучий мистецького заходу – відомий харківський книговидавець, кандидат філософських наук Олександр Савчук проникливо і цікаво розповів про життєвий і творчих шлях кобзаря, продемонстрував цікаво підібрану й присвячену Петрові Древченку слайд-презентацію.
Слухачі з ентузіазмом і щирим захопленням сприймали виступи послідовників автентичного кобзарського виконавства Андрій Барсука, Назара Божинського, Костя Черемського з Харкова, Михайло Коваля з Черкащини, Тараса Селенка та Юрка Фединського з Київщини. Хвилю аплодисментів слухачів дістав в нагороду за виступ колектив ансамблю «Муравський шлях».
Проте найбільше присутнім сподобався спів незрячого харківського стихівничого Івана Попова, який вразив непідробною, автентичною манерою рецитування, що нині продовжує традицію давніх співців.
Наступного дня, 3 жовтня 2013 року вшанувальні заходи розпочалися з поїздки до музею –садиби Гната Хоткевича с. Високий Харківської області.
Творчі долі Гната Хоткевича і Петра Древченка не раз перетиналася, і хоча стосунки між цими особистостями не завжди були безхмарними, проте їхня взаємна співпраця була очевидною.
Тому, вшанування Петра Древченка разом з видатним діячем української культури Гнатом Хоткевичем в садибі, де безумовно не раз бував співець було дуже доречним.
У меморіальній кімнаті, де колись розташовувався кабінет Гната Хоткевича відбувся концерт за участі місцевих дитячих колективів, а також представників Кобзарського цеху. Після чого співробітники Харківського літературного музею влаштували гостям екскурсії кількома експозиційними маршрутами.
Вже під вечір відбудася ще одна знаменна подія, присвячена пам’яті визначного харківського співця.
В приміщенні Харківського літературного музею з успіхом пройшло відкриття виставки «Епос: музичні інструменти в українській та світовій співоцькій традиції».
Унікальна експозиція, що демонструє історію становлення українських та світових музичних інструментів на яких виконувався епос вражає відвідувачів не тільки кількістю експонатів.
Цінність експозиції посилюють якість музичних інструментів, майстрами яких є нині далеко відомі за межами України майстри, серед яких найславнішим є ім’я Миколи Будника (визначний цехмайстер сучасного кобзартва). Цікаво, що всі музичні майстри, інструменти яких представлені на виставці є або харків’янинами (Ігор, Назар Божинський, Кость Черемський, Андрій Барсук, Кирило Єропкін), або були тісно повязані з Харківщиною. Так нині спочилий майстар Микола Будник кобзу і бандуру, які нині є експонатами виставки виробив у Харкові і передав Харківському національному університету мистецтв імені І.П. Котляревського.
Після відкриття виставки відбувася концерт традиційної кобзарської музики. Перед слухачами з питомими кобзарям творами (думи, балади, псальми) виступили братчики Харківського кобзарського цеху та гості з інших районів України.
Заходи зі вшанування 150-ти річчя визначного кобзаря Петра Древченка в Харкові відбулися з великим успіхом. Попри культурного значення й меморіальної місії вони справили для спраглої української громади Харкова потужний тонізуючий ефект, додали їй сили і наснаги у поступі в нинішніх непростих і напружених умовинах буття.
Павло Клененко, Харків
Матеріали за темою:
http://snip.dyvy.info/2013/10/01/toj-hto-zberih-tradytsiyu-harkivskyj-kobzar-petro-drevchenko/
http://snip.dyvy.info/2013/10/03/duhovnyj-zir-nezryachyh-spivtsiv-u-harkovi/
- tweet_trim_url_2:
- http://khotkevych.info/fond/?p=890
Один коментар
люблю тебе, Назаре 🙂