“Веселі канікули” пройшли у Харкові
4-8 липня відбулися “Веселі канікули” при парафії св. Миколая Чудотворця м. Харкова. Табір для дітей розпочався з молитви, яку очолив Владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський. Аніматорами були гості з Дрогобича, а також парафіяльна молодь, яка цього року пройшла вишкіл на тематичному семінарі.
Варто додати, що “Веселі канікули” у Харкові проходили вперше.
Пропонуємо відгук Іларіона Паньківа з Дрогобича, який поділився своїми враженнями не лише від табору, але й перебування на Східних теренах України.
***
Літо – період безлімітної кольорової радості. То час веселого байдикуватого відпочинку, обсмаженого на пательні сонячного світла. Літня пора – пора подорожей, знайомств і усілякого різного. Скажіть, як не любити сезон гарячих канікул, адже у нього за пазухою живе величезна купа вишневих пригод? Та інколи ( а, може, й часто) літо тікає прямою дорогою в нікуди, залишає по собі якийсь гіркий присмак пустоти. І вся ота «веселість» зникає, ніби примара через відсутність у ній якоїсь раціональної поживи для душі. Звісно, люди – сотворіння мізковиті, вони винайшли вакцину від таких «не зовсім зручних» ситуацій, й ім’я тих лік – християнські табори.
Рідні мої, сьогодні я розповім Вам про один із них. Знайомтесь. Звуть його «Веселі канікули з Богом». Таке дійство триває протягом тижня, днів зо 5-7, на базі певної парафії. Вакаційний таборець трохи відрізняється від своїх колег по-цеху, адже сей екземпляр не є представником касти «прадавніх» цілодобових таборів. Він радше з новітньої сім’ї таборів денних, тобто триває певну кількість годин (напр. від 10.00 по 17.00 год.). Той факт значить, що не потрібно гнати в далеку дорогу. Батьки ще навіть не встигають скучити за своїми дітьми, але часу аби відпочити від своїх квіточок життя – у мами й татка, повірте, достатньо.
Лоно «Веселих канікул» поєднує у собі духовне і земське: не лише реколекційні науки й ігри, наповнені сміхом. Родзинка літніх посиденьок з Богом – банси (то такі веселі «ігри-витанцьовувалки», які за своїм духом щастя підходять як дорослим, так і дітям) й «Велика Гра» (цікавезні змагання між дітьми, основний удар від яких приймає на свої плечі армія грайливо-вишколених аніматорів). Дітлахи також можуть зробити своїми руками цілу тону усіляких «зацяцянок», які послужать, у найближчому майбутньому, подарунком рідним або сувеніром на згадку. Ой, цей денний табір дарує дітям не тільки цілу жменю живого спілкування, якого у наш вік залізних ноу-хау технологій усім добряче бракує. Він наповняє дитячі голови світлими згадками.
До речі, з такою формою дитячого табору, як «Веселі канікули з Богом», я познайомився далеко на Східних землях нашої Волошкової Батьківщини, у безкрайому місті Харкові. Там же я і відчув себе у шкурі аніматора. Разом із милою родиною молоді парафії св. Миколая ганявся за дітлахами по величезних місцевих парках. Там же я й «допетрав», що вже й не такий молодий, як собі гадав (в момент, коли 3-тя літра поту текла по моїй воістину дрогобицькій бороді).
А найголовніше, саме в період отих «бомбезних» канікул (з 4 по 8 липня) до моєї голови в гості прийшла думка : Україна – не така вже й різна, як ми собі попридумували. Вона єдина, а люди – усі чимось рідні.
